Безальтернативна енергетика. Про чисту енергетику в Євросоюзі та в Україні

Поновлювану енергію отримують із природних ресурсів, таких як: сонячне світло, водні потоки, вітер, припливи і геотермальна теплота тощо. Основний принцип використання відновлюваної енергії полягає в її вилученні з постійно відбуваються в навколишньому середовищі процесів і надання для технічного застосування.

5821f3509d9a7

 

Енергетична революція, про необхідність якої весь говорили, настала. Але ми цього не помітили. Тим більше, що вуглеводневі джерела в даний час продовжують відігравати провідну роль у світовому енергетичному балансае (82%). У тому числі вугілля, що забезпечує 29% глобального попиту на енергію та 38% викидів вуглекислого газу.

Сигнали світової енергетичної революції

У 2015 році частка поновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в сукупних встановлених потужностях перевершила світову частку вугілля. Але оскільки встановлена ​​потужність станції – це максимальна кількість електроенергії, яке вона може зробити за певний проміжок часу, то обсяги реального виробництва і максимально можливе – відрізняються. Якщо станції, що працюють на вугіллі, можуть працювати безперервно, то вітряні або сонячні установки цього робити не можуть. Тому потенційно вони виробляють менше електроенергії, навіть якщо їх потужність перевищує вугільні.

На вугільні електростанції в 2015 році припадало 39% усієї вироблюваної в світі електроенергії, а на поновлювані джерела (включаючи ГЕС) – 23%.

5821f58b75f02

 

Особливо вражаючим зростання “чистої енегетікі” (так поновлювані джерела називають в доповідях Міжнародного енергетичного агентства – скорочено МЕА) стався за останнє десятиліття. У період з 2006 року по 2015 рік сумарні встановлені потужності відновлюваної енергії зросли на 48%. При цьому потужності вітряної енергетики виросли майже в шість разів, а сонячної – в 33 рази.

Минулий рік був рекордним із залучення інвестицій в світову відновлювану енергетику – 329 млрд дол. Найбільшим ринком для поновлюваних джерел енергії залишається Китай, який збільшив обсяг інвестицій на 17% до 110,5 млрд дол. Загальний обсяг інвестицій з 2004 року по 2015 рік в сферу ВДЕ виріс майже в п’ять разів.

Крім кількісних показників в світі чистої енергетики відбуваються і якісні зміни. Один з головних трендів – перехід високотехнологічних поновлюваних джерел енергії в дешеві і надійні постачальники енергії. Сонячні фотоелектричні панелі в 2014 році коштували на три чверті менше, ніж в 2009 році, а ціни на вітрові турбіни знизилися майже на третину за той же період. Вартість електроенергії від сонячних установок впала на половину в порівнянні з 2010 роком. Середня вартість поставок елетроенергіі вітряних проектів склала 0,05 – 0,07 дол. за кіловат-годину (кВт / год) при вартості до 0,14 дол. за кВт / год поставок з електростанцій на викопному паливі. При цьому зниження цін на поновлювані енергоносії поки не носять універсальний характер, а витрати коливаються в межах залежно від ресурсів і наявності фінансування.

5821f814527ae

Можна припустити, що в доступному для огляду майбутньому капітальні витрати і вартість виробництва електрики у відновлюваній енергетиці будуть знижуватися, а складність і вартість видобутку викопного палива – зростати. Подібні тендецію дозволили МЕА спрогнозувати, що до кінця 2021 року середні витрати в сонячної електроенергетиці знизяться на 25%, а у виробництві наземної вітряної енергії – на 15%. Сумарна встановлена ​​потужність ВДЕ в світі виросте в 1,4 рази. Очікується, що частка відновлюваних джерел енергії в глобальній енергетичній кошику до 2021 року підніметься до 28%, а виробництво електроенергії ВДЕ виросте майже на 36%.

У зв’язку з цим, доречно буде згадати слова колишнього міністра нафти Саудівської Аравії Ахмеда Ямани: “Кам’яний вік закінчився не через брак каменів, і нафтовий вік закінчиться набагато раніше, ніж в світі вичерпається нафту”.
Попереду планети всієї

Європейський Союз – один з лідерів у розвитку відновлюваних джерел енергії. За оцінкою British Petroleum (BP), на його частку припадає понад 37% світового споживання відновлюваної енергії, в той час як на частку США – 20%, Китаю – 17%. У XXI вік в ЄС сформувалася повноцінна політика стимулювання ВДЕ. У 2009 році була прийнята Директива 2009/28 щодо розвитку відновлювальної енергетики, яка закріпила цю політику юридично.

З 2006 року по 2014 рік загальне виробництво відновлюваної енергії в ЄС зросла на 66%, середньорічний приріст склав 7,3%. За останнє десятиліття щорічні інвестиції в чисту енергетику становили в середньому більш 73 млрд дол.

 

57cd44ea50f75

Німеччина стала першою розвиненою країною світу, яка вирішила з часом повністю відмовитися від вуглеводневих і ядерних енергоносіїв. Нова німецька енергополітика, що отримала назву Energiewende (в перекладі “енергетичний розворот”), дасть можливість запобігти незворотні кліматичні зміни і забезпечити енергобезпеку країни.
Ще в кінці дев’яностих Німеччина майже не виробляла електроенергію з відновлюваних джерел. У 2000 році німецький парламент поставив за мету збільшити частку ВДЕ в електроенергетиці за десять років з 6% вдвічі. Але цей план був перевиконаний. У 2010 році частка вітряної та сонячної генерації досягла 17%, а до 2015 року – майже 30%.

На перших етапах електоенергіі з взобновляемих джерел коштувала дуже дорого і субсидувалася з бюджету Німеччини. Але вже в середині десятих років вітряна енергія стала найдешевшим видом електроенергії для виробництва в Німеччині та Великобританії навіть без урахування держсубсидій, свідчить аналіз Bloomberg New Energy Finance (BNEF).

Німеччина також один зі світових лідерів у виробництві та енергетичному використанні біопалива. За останнє десятиліття його виробництво збільшилося в 2,2 рази, середньорічний приріст встановленої електричної потужності на біопаливі в Німеччині перевищив 20%. Причиною такого бурхливого зростання є наявність базових умов для економічного розвитку, в тому числі сільського господарства, а також створення державою рамкових умов, що стимулюють розвиток біопаливних технологій. Виробництво енергії з біопалива в Німеччині є одним із пріоритетних напрямків розвитку ВДЕ і займає помітну роль в загальному енергобалансі країни.

Відновлювана енергетика виграє у вуглеводневій ще й завдяки коротким термінам проектування і будівництва, знижуються з часом змінними і капітальними витратами. Важливо також і зменшення викидів парникових газів. У глобальному масштабі нинішнє зниження вартості на викопне сировина прямо не впливає на зростання чистої енергетики. Однак, можна припустити, що на регіональному рівні такий зв’язок існує. Тому підтвердження зниження Інвестування в ВДЕ в країнах ЄС за останні два роки (більш ніж в два рази). На цей процес також вплинуло уповільнення темпів економічного зростання. У той же час ведуча роль у розвитку чистої енергетики переходить від ЄС до Китаю і США.

У більшості розвинених країн світу відновлювальна енергетика вже не альтернативна, а невід’ємна частина їх енергобалансу. Сучасні тренди впровадження ВДЕ показові не лише з точки зору трансформації енергетики, але і в плані розуміння підходів до організації індустріально-технологічного розвитку. Розвинені країни планомірно створюють нові точки зростання. Вони розширюють економічне поле, забезпечують зростання добробуту і зайнятості. Незважаючи на бум нафто- і газовидобутку в США, тільки в сонячній енергетиці в 2015 році було створено більше робочих місць, ніж у всьому Нафтогазі, включаючи його трубопровідний сектор, пише економіст Володимир Федорович в газеті “Ведомости”.

“Ми чужі на цьому святі життя”

Український національний план дій з відновлюваної енергетики передбачає, що до 2020 року Україна повинна забезпечити 11% своїх енергопотреб за рахунок ВДЕ. Однак поки що частка відновлюваних джерел в енергобалансі країни становить менше відсотка, а середньорічний приріст їх використання в період з 2006 року по 2013 рік складав всього лише 1,5%.

Україна тільки в середині 2016 року подала заявку на членство в Міжнародному агентстві з поновлюваних джерел енергії (IRENA). До складу цієї організації входять 149 країн і 27 країн-кандидатів. Входження в це співтовариство – питання не тільки міжнародного іміджу. Членство відкриває шляхи для технологічної та експертної підтримки країни, надає Україні можливість брати участь в розробках передових глобальних технологій в сфері ВДЕ.

Українські законодавча і виконавча влада приділяли належну увагу альтернативній енергетиці. Однак, і законодавчі акти, і постанови уряду приносять обмежений результат. Причина досить типова для України: відсутня працюючий механізм реалізації цих документів. Крім того, розвиток ринку ВДЕ можливо в комплексі з підвищенням енергоефективності всієї економіки.

Не дивно, що в 2014 році Україна зайняла останнє місце в міжнародному рейтингу привабливості для розвитку відновлюваної енергетики, а в 2015 році в цей рейтинг взагалі не увійшла.

Україна має великий творчий потенціал створення енергетичних ресурсів з біомаси (відходи сільського і лісового господарства, органічна частина промислових та побутових відходів), вважають в Держагенства з енергоефективності та енерсбереженію. Переробка твердої біомаси в Україні могла б економити 22 млрд куб м газу щорічно. Але цей потенціал використовується лише на 10-15%.

Потенціал гідроенергетики испльзуется тільки на 60%. Особливі перспективи має відновлення малих гідроелектростанцій (в 60-ті роки минулого століття в Україні їх було більше тисячі). Зараз функціонує 102 малих ГЕС, сукупна потужність яких становить 0,2% в енергобалансі.

Є в Україні і ресурси в області використання вітряної, сонячної та геотермальної енергетики. Ухвалення в 2009 році “зеленого” тарифу (комплекс стимулюючих заходів для виробників відновлюваної енергії) і міжнародне кредитування дозволили в 2011 – 2014 роках наростити виробництво електроенергії в Україні вітряними і сонячними установками в 3-4 рази. Але військові дії і економічна криза призвели цю сферу до стагнації.

Окремі законодавчі акти створюють певні умови для залучення інвестицій в сферу відновлюваної енергетики. Але немає комплексного підходу. Непослідовність і фрагментарність дій української влади в цьому напрямку накладаються на глибокий економічний спад. В результаті Україна опинилася за межами тренда трансформації світової енергетики.

Щоб втілити Національний плану дій з відновлюваної енергетики, Україна до 2020 року потрібно около16,5 млрд євро, тобто приблизно 4,1 млрд євро щорічно. У проекті бюджету на 2017 рік передбачається виділення тільки 800 млн грн на ці цілі і залучення 100 млн євро кредитів на енергоефективність та ВДЕ. Тобто приблизно 3% від потреби.

Не видно також бажання держструктур послідовно впроваджувати стратегію поступового заміщення викопних джерел енергії поновлюваними. За останні десятиліття на безадресні держсубсидії споживачів природного газу було витрачено десятки мільярдів доларів (тільки в 2017 році планується витратити на адресні субсидії близько 2 млрд дол). Але навіть фізичне скорочення обсягів споживання газу в умовах економічної кризи поки не привело до зменшення його питомої ваги в енергобалансі. Підвищення вартості газу для споживачів без систематичної діяльності по заміщенню цього джерела – економічна авнтюра, марна трата грошей. Енергетична революція поки Україні не загрожує.