Науково-дослідна практика

Науково-дослідна практика є одним з елементів навчального процесу підготовки магістрів академічного профілю і аспірантів. Метою науково-дослідної практики є систематизація, розширення й закріплення професійних знань, формування умінь ставити завдання, аналізувати отримані результати й робити висновки, придбанню й розвитку досвіду самостійної науково-дослідної роботи.

Основним завданням практики є придбання досвіду в дослідженні актуальної наукової проблеми, а також підбор необхідних матеріалів для виконання дисертації.

Під час науково-дослідної практики студент/аспірант повинен

вивчити:

  • патентні й літературні джерела з розроблювальної теми з метою їхнього використання при виконанні випускної роботи;
  • методи дослідження й проведення експериментальних робіт;
  • правила експлуатації дослідницького обладнання;
  • методи аналізу й обробки експериментальних даних;
  • інформаційні технології в наукових дослідженнях, програмні продукти, що відносяться до професійної сфери;
  • вимоги до оформлення наукової документації;

виконати:

  • аналіз, систематизацію й узагальнення науково-технічної інформації з теми досліджень;
  • теоретичне або експериментальне дослідження в рамках поставлених завдань;
  • аналіз вірогідності отриманих результатів;
  • порівняння результатів дослідження об’єкта розробки з вітчизняними й закордонними аналогами;
  • аналіз наукової й практичної значимості проведених досліджень.

Вибір місця науково-дослідної практики й змісту робіт визначається необхідністю ознайомлення магістранта/аспіранта з діяльністю підприємств, організацій, наукових установ, що  здійснюють роботи  й проводять дослідження  з напрямку вибраної теми.

Науково-дослідна практика здійснюється у формі проведення реального дослідницького проекту, виконуваного студентом/аспірантом у рамках затвердженої теми наукового дослідження й теми дисертації з урахуванням інтересів і можливостей підрозділів, у яких вона проводиться. Практика проводиться відповідно до програми науково-дослідної практики і індивідуальної програми практики, складеної магістрантом/аспірантом разом з науковим керівником. Керівництво науково-дослідною практикою здійснює науковий керівник.

Робота магістрантів/аспірантів у період практики організується відповідно до логіки роботи над дисертацією: вибір теми, визначення проблеми, об’єкта й предмета дослідження; формулювання мети й завдань дослідження; теоретичний аналіз літератури й досліджень по проблемі, підбор необхідних джерел по темі (патентні матеріали, наукові звіти, технічну документацію й ін.); складання бібліографії; формулювання робочої гіпотези; вибір бази проведення дослідження; визначення комплексу методів дослідження; проведення експерименту; аналіз експериментальних даних; оформлення результатів дослідження.

Очікувані результати від науково-дослідної практики наступні:

  • знання основних положень методології наукового дослідження й уміння застосувати їх при роботі над обраною темою магістерської дисертації;
  • уміння використати сучасні методи збору, аналізу й обробки наукової інформації;
  • уміння викласти наукові знання по проблемі дослідження у вигляді звітів, публікацій доповідей.

Щоденник_ФФ-52м

Офіційний портал Кафедри фізики енергетичних систем Київського політехнічного інституту